Як побудувати промислове виробництво лохини: практичний досвід Orniberry (Частина 2)

Продовжуємо знайомити вас із технологічними аспектами промислового вирощування лохини на прикладі підприємства Orniberry, члена Асоціації «Ягідництво України», на якому ми поспілкувались із його головним агрономом – Віталієм Петровичем Осадчим. (Початок – у нашій попередній публікації за посиланням).

Лохина не пробачає нестабільності у живленні
Одна з головних помилок початківців у вирощуванні лохини - неправильне розуміння її потреб, впевнений Віталій Осадчий. Це культура, яка потребує постійної уваги: не можна один раз внести велику кількість добрив і чекати результату.
«Культура насправді складна і дороговартісна у вирощуванні. Я завжди заспокоюю людей, які починають нею займатися: нічого надзвичайного немає, потрібна дисципліна. Але ця дисципліна має бути майже тоталітарною».

Одним із ключових аспектів є система живлення і водозабезпечення. На підприємстві Orniberry усі насадження працюють на фертигації – добрива подаються разом із поливною водою через крапельну систему. Такий підхід дозволяє точно керувати живленням рослини залежно від її фази розвитку, сорту та навантаження врожаєм.
При цьому технолог наголошує: у великих господарствах повна залежність від фертигації створює і певні виробничі виклики.
«Розглядаємо варіанти переходу на пізньоосіннє або зимове внесення гранульованих добрив, щоб трохи розвантажити гідротехніків на вузлі фертигації. Дуже складно зі ста гектарами повністю справлятися лише на фертигації», - зауважує Віталій Петрович.

Причина такого підходу – різна поведінка елементів у ґрунті. Не всі поживні речовини однаково швидко переміщуються і вимиваються. За словами технолога, такі елементи, як фосфор, калій і кальцій, можна частково переводити у гранульовану форму внесення. Вони менш рухомі у ґрунті і можуть поступово переходити у доступну для рослини форму.
«Їх не обов’язково подавати так, як азот, магній, мікроелементи, амінокислотні препарати чи антистресові речовини. Деякі елементи можна спокійно вносити гранульованими добривами, навіть узимку, у сніг, і вони поступово до весни переходять у доступні форми для рослини».

Мульчування і органіка: чому для лохини важливий живий ґрунт
Окрема увага в технології Orniberry приділяється структурі ґрунту і підтримці мікробіологічної активності. Для лохини важливим є не просто кислий субстрат, а жива система, у якій працює симбіоз коренів із мікроорганізмами. При посадці на підприємстві використовують технологію створення сприятливого кореневого середовища:

• траншея глибиною близько 30 см;
• нижній шар із матеріалів, які забезпечують дренаж;
• використання щепи, кори, шишок, крупного гілля;
• зверху — шар торфу товщиною 25–30 см;
• подальше мульчування.

«Низ застилається дренуючими матеріалами – щепа, кора, шишки, крупне гілля. Те, що пропускає воду. Потім іде 25–30 сантиметрів торфу, посадка і мульчування. Мульча для лохини – це не просто захист від бур’янів. Вона є частиною технології живлення ґрунту».

На відміну від багатьох культур, які можна вирощувати на ґрунті з мінімальним внесенням органіки, лохина потребує постійного поповнення органічної речовини. Але важливо розуміти, що йдеться не про перегній чи перепрілий гній.
«Перегній – ні, у жодному випадку. Це вже сильно мінералізований субстрат. Нам потрібна свіжа органіка».

У господарстві використовують щепу, яка поступово розкладається у нижньому шарі мульчі. Саме цей процес підтримує мікробіологічну активність: «Мікрофлорі треба їсти. А їсть вона в основному вуглець. Максимально вона його отримує зі свіжої, не перепрілої органіки».

Мікориза як основа довговічності плантації

Одна з ключових тез Віталія Осадчого – довговічність лохинової плантації напряму залежить від стану грунтомешкаючої біоти. Коріння лохини живе у тісному симбіозі з мікоризою – грибами, які допомагають рослині засвоювати поживні речовини. Технолог порівнює це з людським організмом: «Так само як у нашому кишківнику імунітет забезпечує сукупність симбіотичних бактерій, так і тут на корінні є симбіотична мікрофлора, яка забезпечує здоров’я і довголіття рослини».

За його словами, правильна робота з органікою дозволяє сформувати сильну кореневу систему. «Якщо ви правильно сформуєте ґрунт – ґрунт автоматично вам віддячить».

На четвертий-п’ятий рік розвитку частина кореневої системи вже здатна самостійно засвоювати мінеральні елементи, але значна частина все одно залежить від симбіозу з мікоризою. «За рахунок поєднання частини кореневої системи, яка працює через мікоризу, і частини, яка може засвоювати поживні речовини самостійно, рослина дає максимальний результат».

Саме цей підхід, за словами технолога, і визначає потенційну тривалість експлуатації плантації.

Водозабезпечення: запас потужності як страхування для великої площі
У господарстві розуміють, що для промислової площі лохини вода – це один із найбільших ризиків. Orniberry має власні свердловини для забезпечення потреб насаджень. «Потреба у воді досить велика. Однією свердловиною обійтися не виходить. У нас чотири свердловини».

Окрім цього, підприємство інвестує у енергетичну незалежність. Через ризики відключень електроенергії критично важливо забезпечити роботу насосної станції та холодильного обладнання. «Генератор здатний забезпечити електроенергією всі потреби холодильника і насосної станції».

Також господарство має близько 300 кВт сонячних панелей, але планує встановлення систем накопичення енергії.

Інтегрована система захисту рослин: профілактика, моніторинг, хвороби та шкідники
На Orniberry роблять ставку на інтегрований підхід, де хімічні, біологічні та агротехнічні методи доповнюють один одного. «Система захисту у нас, я думаю, одна з найбільш прийнятних, гідних і якісних. Ми поєднуємо і агротехнічні заходи, і біологічні, і хімічні методи боротьби», - каже агроном.

Одним із головних принципів господарства є постійний моніторинг стану рослин. Технолог наголошує: багато проблем можна вирішити ще до того, як вони стануть масштабними.

Плантації регулярно оглядають працівники, виявляють пошкоджені частини рослин і видаляють їх. Такий підхід особливо важливий для запобігання грибним захворюванням, зокрема антрокнозу - адже джерелом поширення часто стає саме уражена ягода або гілка, яка залишається в насадженні. «Звісно, застосовуємо хімічні методи боротьби. Використовуємо і контактні препарати, і системні, і біопрепарати».

Окремий акцент зроблений на біологічному захисті. Його застосовують починаючи з періоду цвітіння і продовжують після завершення збору врожаю. Такий підхід дозволяє зменшувати ризики розвитку патогенів і підтримувати стабільний стан рослин упродовж сезону. «У системі захисту є шість обробок біопрепаратами», - пояснює агроном.

Водночас фахівець наголошує: у період збору ягід навантаження на рослину значно зростає, тому система захисту має бути особливо дисциплінованою. У середньому захисні заходи проводять приблизно раз на 10–14 днів. «Під час збору накопичується дуже багато проблем щодо захворювань, і ми змушені використовувати відповідні методи», - відзначає Віталій Петрович.

Дрозофіла сузукії: головний майбутній ризик для ягідної галузі?
За словами Віталія Осадчого, наразі лохина не має великої кількості критичних шкідників, однак є один вид, який може суттєво змінити ситуацію у майбутньому. Це дрозофіла сузукії (Drosophila suzukii) — шкідник, який уже поширений у країнах Європи. Він пошкоджує стиглі ягоди, створюючи умови для розвитку вторинних інфекцій.

«Вона надгризає ягоду. Але разом із цим у її ротовому апараті є дріжджові гриби. Вона ніби просто пошкодила ягоду, але запускається процес бродіння. Якщо це зелена ягода, рослина ще може певним чином захиститися. Якщо це стигла ягода — процеси зупинити практично неможливо», - пояснює агроном.
Саме тому для якісного експорту важливі не лише захист рослин у полі, а й швидке охолодження після збору.
___
А про збір ягоди та післязбиральні процеси на підприємстві, а також про те, як продукція готується до реалізації – у нашій наступній публікації.

 ___
У разі використання, цитування або поширення інформації, опублікованої Асоціацією «Ягідництво України», обов'язковим є активне посилання на першоджерело.